«Це лише кіт» — і ти замовкаєш.
«Ну розлучилася і розлучилася, не трагедія» — і ти киваєш.
«Їдь з цієї країни і не оглядайся» — і ти робиш вигляд, що все добре.
А всередині — порожнеча, яку нізвідки взяти. І ще щось гірше за саму втрату: відчуття, що твій біль неправильний. Що ти «занадто» переживаєш. Що ти сам собі вигадав.
Це і є безправне горе.
Що таке безправне горе: визначення
Термін «безправне горе» (англ. disenfranchised grief) ввів у науковий обіг доктор Кеннет Дока у 1989 році — для опису форм горя, які не визнаються на особистому або суспільному рівні.
Дока визначив його як горе, яке люди переживають, коли їхня втрата не може бути відкрито визнана, соціально підтримана або публічно оплакана.
Простіше кажучи: ви втратили щось або когось важливого — але суспільство вирішило, що це «не рахується».
Хто такий доктор Кеннет Дока
Доктор Кеннет Дока — професор геронтології Коледжу Нью-Рошель (США) та старший консультант Hospice Foundation of America. Він є одним із найвпливовіших дослідників горя у світі, автором десятків книг про втрату, смерть і переживання.
У 2025 році доктор Дока взяв участь у Міжнародному форумі «Втрати бувають різні», організованому ГО «Психосоціальне Благополуччя і Захист» в Україні. Це був перший форум такого рівня в нашій країні, де провідні світові фахівці обговорювали безправне горе в українському контексті — на тлі війни, вимушеного переселення, масових втрат.
➡ Переглянути виступ доктора Дока на форумі (YouTube)
Які втрати суспільство не визнає
Безправним горем може стати смерть колишнього партнера, домашньої тварини, викидень, або будь-яка втрата, яку суспільство вважає «менш важливою». Сюди також відноситься горе, яке не є соціально прийнятним — наприклад, після розриву стосунків у ЛГБТК+ парах, втрата через відчуження або звільнення з роботи.
В українському контексті до цього списку додаються:
- Втрата домівки — через війну, вимушене переселення, евакуацію
- Еміграція — розрив з рідним містом, середовищем, звичним життям
- Смерть тварини — собаки, кота, службової або волонтерської тварини
- Розлучення або розрив стосунків — особливо якщо оточення вважає це «полегшенням»
- Втрата через домашнє насильство — коли людина «сама винна»
Кожна з цих втрат — справжня. І кожна заслуговує на визнання.
Чому безправне горе – це боляче вдвічі
Коли горе не визнається, людина може відчувати себе самотнішою, більш нерозуміною та ізольованою. Підтримка і співчуття, які є нормою при «прийнятних» втратах, просто недоступні.
Виходить подвійний біль: спочатку — сама втрата. Потім — сором за те, що взагалі сумуєш.
Навіть визнані форми горя можуть стати безправними, коли люди з найкращими намірами намагаються встановити часовий ліміт на право людини сумувати. «Вже три місяці пройшло, час рухатися далі» — і людина починає приховувати свій стан, замість того щоб його проживати.
Як виглядає безправне горе зсередини
Люди, які переживають безправне горе, часто описують це так:
- «Я почуваюся дурним/дурною, що так сумую через це»
- «Мені соромно, що мені так погано»
- «Всі вже забули, а я не можу»
- «Не можу нікому розказати — не зрозуміють»
- «Може, зі мною щось не так?»
З вами все так. Проблема не у вас — проблема у відсутності суспільного визнання вашого досвіду.
Що допомагає при безправному горі
Найперше і найважливіше — назвати те, що відбувається. Коли ви дізнаєтеся, що ваш стан має назву, що він описаний у науковій літературі, що тисячі людей переживали те саме — стає трохи легше. Ваш біль стає реальним не лише для вас.
Далі — підтримка, яка не знецінює:
Час — без чужих дедлайнів на ваше горе
Простір, де можна говорити без осуду — група підтримки, психолог, люди зі схожим досвідом
Визнання ритуалів — прощання, пам’ятний альбом, будь-який спосіб відзначити втрату
Моя робота з безправним горем
Я — Неля Тройчук, психологиня, засновниця ГО «Психосоціальне Благополуччя і Захист». Безправне горе — це центр моєї наукової та практичної роботи. Я переконана: кожна втрата заслуговує на визнання, і кожна людина має право сумувати стільки, скільки їй потрібно.
Я працюю з такими втратами:
домашнє насильство та його наслідки;
смерть улюбленця, домашньої-хатньої-свійської-службової тварини;
розлучення та розрив стосунків;
вимушене переселення, еміграція, втрата домівки.
Як я можу допомогти:
Індивідуальний супровід — сесія 70 хвилин, 2 000 грн. Записатися →
Група підтримки «Перші дні після втрати» — щопонеділка онлайн, 450 грн. Записатися →
Програма «Від горя до “білого” суму» — 10 консультацій, повний цикл супроводу, 18 000 грн. Записатися →
Безоплатна лінія підтримки у Telegram — пн–пт, 11:00–18:00. Написати →
Телефон: +38 099 109 16 09 — пн–пт, 10:00–18:00.