Коли люди змушені залишати свій дім через війну, окупацію чи загрозу життю – вони втрачають набагато більше, ніж географічну точку на мапі. Вони втрачають простір, у якому було життя, втрати, які важко назвати, але ще важче прожити.
Десятки мільйонів українців стали вимушено переміщеними особами або опинилися у вимушеній міграції за кордоном. Вони втратили дім, стабільність, соціальні зв’язки, друзів, улюблену роботу, школу для дітей, мову середовища – свою повсякденну реальність і стабільне життя.
Проте у суспільстві ці втрати часто не визнають серйозними. «Живий – і слава Богу», «Інші ще гірше мають», «Адаптуйся швидше». Так народжується безправне горе, яке не має голосу. І так зароджується дискримінація тих, хто вимушено обрав їхати за кордон або ті, хто не хотів в евакуацію і прагнув залишитися у себе вдома, однак…війна вирішила за них.
Українці за кордоном, як між двома світами
Це – коли їхні зелені, ідеально підстрижені газони не радують. Це – коли вчите мову, а вона не лягає в голову. Коли тримаєте на телефоні застосунок повітряної тривоги, як тонку нитку, що з’єднує з Україною. Коли ви і вдома вже не свій, і тут не вдома.
Я знаю, що ви відчуваєте. Саме тому створила групи, де ви будете серед своїх. Там вас зрозуміють без пояснень, бо щодня проживають те саме: втому, розгубленість, пошук тепла і себе в новій реальності, ностальгію і тривогу.
ВПО в Україні – ніби вдома, але не вдома
Ви серед своїх, але почуваєтеся чужим. Рідна мова звучить знайомо, але не дає відчуття безпеки.
Вас приймають, але не розуміють — а ви втомилися щось пояснювати. Коли все нове — від адреси до облич, а душа досі живе в тому місті, яке залишилося позаду. Перемішення – це не просто переїзд. Це втрата ґрунту під ногами, втрата відчуття дому, звʼязку з землею, де поховані покоління родини. Це постійна боротьба між тим, щоб триматися і не зламатися.
Я знаю, як це. Саме тому створила простір, де не треба бути сильним. Де можна бути собою – з втомою, з болем, із правом на слабкість. Групи підтримки для ВПО – це місце, де вас чують і навіть говорять словами вашої маленьної батьківщини.