Психологічна небезпека не гримить сиренами – вона діє тихо, залишаючи тріщини там, де мала б бути довіра. Страх, тиск, сором, соціальні норми – усе це теж зброя. І вона щодня спрямована в людей.
Ми багато говоримо про фізичну безпеку – про захист життя, тіла, простору. Але психологічна безпека – це не менш важливо. Без неї будь-яка взаємодія може залишити по собі ще глибші травми.
Психологічна безпека – це стан внутрішньої захищеності, довіри до світу та людей,
а також здатність людини й колективу витримувати зовнішні та внутрішні виклики без руйнівних наслідків.
Це коли середовище не загрожує, а навпаки – підтримує, визнає, дає простір для зростання і прояву себе.
Це також про довіру до життя, до того, що базові потреби – у повазі, турботі, приналежності – можуть бути задоволені не лише сьогодні, а й у майбутньому.
Фізична безпека – це захист від зовнішньої шкоди: насильства, поранень, небезпек.
Психологічна – про внутрішнє відчуття опори:
– що тебе не знецінять,
– не засоромлять,
– не принизять,
– не змусять мовчати,
– не виключать зі спільноти через думки, емоції чи переживання.
У робочих і навчальних колективах психологічна безпека – це умова ефективності та збереження ментального здоров’я.
Коли людина не боїться ставити запитання, визнавати помилки, ділитися ідеями чи говорити про втому – вона залишається в ресурсі. Така людина має сили працювати, вчитися, творити.
Там, де панує психологічна небезпека – з’являється тривога, напруга, цинізм і вигоряння.
Ми створюємо простори, де турбота – не розкіш, а норма, а психологічна безпека – це не виняток, а базова потреба кожної людини.