У світі, де прогрес іде вперед, жінки досі заробляють менше за чоловіків, навіть за однакову роботу. У різних країнах і секторах ця різниця коливається, але залишається стійкою: від 15% до 30% меншої оплати.
І це не про “менше працюють” чи “інші ролі”. Це про системну нерівність, яка починається з дитинства: з очікувань, можливостей і правил гри. Та фінансова нерівність є вершиною айсберга.
Під нею домашнє насильство, про яке часто мовчать. Жінки терплять роками, бо «так прийнято», бо «немає куди йти», бо «все заради дітей». Щодня в Україні фіксують сотні випадків фізичного, психологічного, економічного насильства.
А ще – сексизм і сексуальні домагання, які багатьом здаються «невинними жартами» або «не таким уже й злочином». Однак для тих, хто стикався з цим, – це досвід страху, сорому й безпорадності. На вулиці. У транспорті. На роботі. У навчальному середовищі. У сім’ї.
Гендерна рівність – це право бути в безпеці, мати доступ до ресурсів, вільно реалізовувати себе, не терпіти зневаги тільки через стать.
Це не про боротьбу між чоловіками й жінками. Це про спільне суспільство, де кожен має право на гідність.
Ми говоримо про це відкрито. Бо мовчання зручне для системи, але небезпечне для людини.