Евтаназія — один із найтяжчих кроків, які доводиться робити заради улюбленця. Я пройшла через це сама і знаю, як важко зважитися і як довго потім звучить у пам’яті цей день.
Цю статтю я пишу для тих, хто вже ухвалив рішення приспати собаку, кота чи іншого улюбленця і готується до цього дня. Про те, як бути поруч у найважливішу мить, і про те, як подбати про себе до і після.
Вони відчувають наш настрій
Часто кажуть, що в останні хвилини тварина шукає господаря очима. Чи справді так буває, коли їй болить, я не знаю. А от у чому я впевнена з власного досвіду: улюбленці тонко відчувають наш настрій. Ви, мабуть, і самі це помічали. Варто нам занервувати, і кіт уже треться об ноги, а собака кладе голову на коліна.
Тому в останні хвилини наш стан має значення. Коли ми плачемо і не можемо стримати розпачу, тварина відчуває і це. Їй і так фізично тяжко, і наш спокій може стати для неї останнім подарунком.
Як бути поруч під час евтаназії
- Будьте присутні, якщо є можливість. Передусім це важливо для вас самих.
- Торкайтеся, гладьте, говоріть. Ваш голос і руки — те, що улюбленець знає найкраще.
- Запросіть лікаря додому, якщо є така можливість. Удома тварині спокійніше, ніж у клініці.
- Тримайте улюбленця на руках, якщо хочете і можете.
Як проходить евтаназія: мій досвід
Розповім, як проходила процедура в моєму випадку. Ветеринари можуть робити це по-різному, тому заздалегідь розпитайте свого лікаря, як усе відбуватиметься.
Моїй киці зробили два уколи. Перший — снодійне: тоді я тримала її на руках. Другий ввели, коли вона вже спала і нічого не чула, — препарат, що зупиняє серце. Потім лікар прослухав її і сказав, що все скінчилося.
Увесь цей час я просто була поруч. Волю емоціям я дала лише після слів ветеринара. Я тримала її тіло і плакала, злилася, кричала, вила.
Якщо підійти несила
Буває, що емоції накривають з головою, і наважитися підійти до улюбленця не вдається. Тоді варто знати про ризик травми свідка. Так трапляється, і в цьому немає нічого ганебного. Але згодом це може гальмувати інтеграцію втрати, тобто загоєння горя буде тривалішим.
Евтаназія — запланована подія
На відміну від раптової втрати, тут у вас може бути час. І цей час до евтаназії дуже цінний, він золотий. Проведіть його з улюбленцем якомога повніше:
- Робіть спільні фото і відео. Саме спільні, де ви разом.
- Запишіть його голос: як він мурчить чи гавкає, як зітхає уві сні.
- Відвідайте улюблені місця, якщо він ще може туди піти.
- Пригостіть його улюбленою їжею, якщо він ще може їсти.
І подбайте наперед про себе:
- Поховання. Вирішіть, де і як ви попрощаєтеся з улюбленцем. Про це я розповідала в інтерв’ю UA Animals: «Гідне прощання: як поводитися з тілом померлої тварини».
- Чистий дім. Приберіть до цього дня: наступними днями сил на прибирання не буде.
- Вода і їжа. Наготуйте їжі на кілька днів або збережіть номери служб доставки.
- Чиста постіль. Здається дрібницею, але коли ви повернетеся додому, свіжа постіль огорне вас і дасть тілу змогу розслабитися. Сон зараз лікує.
- Людина поруч. Домовтеся, щоб у цей вечір хтось був з вами або хоча б на зв’язку.
Перший вечір і перша ніч
Бажано обговорити те, що сталося, ще до того, як ви підете спати. Розкажіть близькій людині або на лінії підтримки при втраті та/або розлученні з твариною, як усе відбувалося, від початку до кінця. Почуття достатньо назвати кількома словами: «мені було страшно», «руки тремтіли». Не заглиблюйтеся в подробиці й не намагайтеся відчути все знову. Так пам’ять складе події в цілісну картину, і згодом це допоможе інтегрувати втрату і може знизити ризик того, що пережите закріпиться як травма.
Лінія підтримки при втраті та/або розлученні з твариною працює з понеділка по п’ятницю, з 11:00 до 18:00 за київським часом. Якщо вам важко ввечері чи на вихідних, однаково напишіть. Уже те, що ви назвете пережите словами, полегшує ношу, а відповідь прийде в робочий час.
Перші три доби
Евтаназія — стресова подія для психіки. У перші дні допомагає таке:
- Їжа і пиття. У перші дні горло ніби стискає від горя, і ковтати тверду їжу дуже важко. Тому я раджу пити й їсти через трубочку: воду, чай, крем-супи. Так ви не лишитеся голодними, а повільне смоктання допоможе тілу розслабитися: вважається, що воно задіює блукаючий нерв, який відповідає за заспокоєння.
- Тепло. Зігрійтеся: ковдра, теплий одяг, грілка.
- Тремтіння. Якщо тіло трясе, це нормально: так виходить напруга. Можна навмисно потрусити руками й ногами та посилити тремтіння.
- Люди поруч. Не лишайтеся на самоті. Говоріть стільки, скільки хочеться. Ви можете повторюватися у своїй розповіді – це нормально.
- Ваші реакції природні. Сльози, гнів, заціпеніння, оніміння, поганий сон у перші дні — так психіка відповідає на втрату. Це нормально.
Чого краще уникати:
- алкоголю і заспокійливих без призначення лікаря;
- стримування сліз;
- важливих рішень, зокрема про нову тварину;
- повної самотності.
Після евтаназії часто приходить провина
Надто рано, надто пізно, чи правильно я вчинив або вчинила. Про це я пишу окремо: «Почуття провини після втрати улюбленця». А історію людини, яка пройшла через евтаназію свого кота, можна прочитати тут: «Історія Катерини та кота Тьоми».
Часті запитання
Чи бути поруч під час евтаназії?
Якщо є можливість, так. Передусім це важливо для вас самих. Улюбленець найкраще знає ваш голос і руки, а ваш спокій може стати для нього останнім подарунком.
Як проходить евтаназія собаки чи кота?
Ветеринари роблять це по-різному, тому заздалегідь розпитайте свого лікаря. У моєму випадку було два уколи: спершу снодійне, а коли киця вже спала, препарат, що зупиняє серце.
Чи можна зробити евтаназію вдома?
Так, якщо є можливість, запросіть лікаря додому. Удома тварині спокійніше, ніж у клініці.
Що робити після евтаназії?
Ще до сну розкажіть близькій людині або на лінії підтримки, як усе відбувалося. У перші три доби подбайте про тепло, їжу й людей поруч, уникайте алкоголю і важливих рішень.
Чому після евтаназії мучить провина?
Надто рано, надто пізно, чи правильно я вчинив або вчинила — такі думки трапляються дуже часто. Про це я пишу окремо: «Почуття провини після втрати улюбленця».
★★★★★
Щиро вдячна за сьогоднішню зустріч. Неля мене уважно вислухала, підтримала, й найголовніше, по-справжньому розуміла міль біль. Дуже цінно, коли поруч людина, яка знає, наскільки глибоким може бути біль від втрати улюбленця, і вміє працювати саме з таким горем.
Після розмови мені стало трохи легше. Я отримала підтримку, практичні інструменти, які допоможуть поступово проживати цей біль, вчитися пробачати себе й крок за кроком повертатися до життя, зберігаючи світлу пам’ять про мою дівчинку.
Щиро дякую за чуйність, розуміння, професіоналізм і тепле ставлення. Це справді дуже важливо для людей, які проходять через таку втрату.
Nata · відгук у Google
Підтримка, яка поруч
Я — Неля Тройчук, клінічна психологиня, психотерапевтка. Спеціалізуюся на підтримці в безправному горі та при втраті тварин. Я не вчу забувати. Я допомагаю інтегрувати втрату так, щоб пам’ять про вашого друга стала світлою частиною життя.
Якщо ви тільки готуєтеся до прощання, можна прийти в групу ще до цього дня.
- Група «Останні дні поруч» — 3 тижні, 6 000 грн: для тих, хто готується до прощання
- Кризова консультація — 60 хв, 1 350 грн
- Лінія підтримки при втраті та/або розлученні з твариною в Telegram — пн–пт, 11:00–18:00 (за київським часом)
- Що почитати далі: Як прожити втрату улюбленця
© Неля Тройчук, 2026. Використання матеріалу можливе лише з посиланням на джерело.
